Як говорити з дитиною про смерть близької людини

Автор Світлана Ройз

Як розповісти дитині про смерть близької людини, підготувати до похорону та підтримати в скорботі. На жаль, саме в цій складній темі зараз більшість запитів. Я згрупувала матеріал за блоками: підготовка до розмови, проведення розмови, підготовка до похорону, похорон, адаптація дитини (можливі реакції, підтримка, збереження пам'яті), групи підтримки. Збирала тільки те, що може бути практичним. 

🍁Підготовка до розмови

Ми дотримуємось 4 "правил розмови":

• Близький дорослий - з дитиною має говорити той, кому дитина довіряє. Але тоді, коли сам дорослий зможе витримати емоції дитини та матиме сили відповідати на запитання.

• Безпечне місце – обираємо місце, де б самому дорослому та дитині було більш зручно та затишно. Знаємо, що ніхто не потурбує. Краще сидіти\стояти так, щоб спиною можна було спертися на спинку крісла чи стіну. І мати можливість обійняти дитину

• Більше часу – починаємо розмову лише тоді, коли знаємо, що можемо не поспішати. Щоб надати підтримку в реакціях та відповісти на запитання.

• Бути в контакті – дитині особливо важлива присутність та контакт – контакт очей, доторку, можливість обійнятись. (хоч не всі діти в кризових ситуаціях дають до себе доторкнутись). Важливо відкласти телефон і не відволікатись від дитини. 

🍁Розмова

ЯК САМЕ: Розмови на складні теми мають проводитися повільно і ми говоримо чітко, але тихіше, ніж зазвичай. Простими словами. Короткими реченнями. Ми говоримо і робимо паузу, щоб дати можливість усвідомити наші слова. Маємо бути готовими до того, що дитина не зрозуміє нас.

ЩО САМЕ:

• Розмова починається з фраз, що дають змогу підготувати дитину до наступної складної інформації : У мене дуже сумна звістка… я маю тобі розповісти про біду, що сталася… N помер\ померла\ загинув\ загинула. 

Ми називаємо не ім’я, а так, як дитина називає близького – дідусь, бабуся, тато, мама. Ми коротко без подробиць кажемо, що знаємо про те, як саме померла близька людина.

• Ми говоримо прямо – Людина померла. Людина загинула.

• Обов'язково потрібно говорити про те, від чого померла людина. (без подробиць). І наголосити на тому, що ніхто в цьому не винен (це конкретна хвороба, вірус, війна, трагічна випадковість). 

Нам важливо наголосити, що жодні думки дитини, її емоції не могли спровокувати смерть. (зараз ми говоримо, що винні лише вороги)

• Важливо кілька разів наголосити на тому – що ніхто з близьких не винен в смерті.

Обережно: Не використовувати метафори – метафори зрозумілі дитині після 9-10 років. Для малюків - за ними будуть зовсім не ті образи, які ми припускаємо. «він полетів на небо» «він заснув» «він нас покинув», «він тепер завжди буде за тобою спостерігати» «пішов у землю», «земля йому буде пухом» – це все незрозуміло, за кожним цим словосполученням – образ, який дитина домальовує, виходячи зі своїх знань про світ.

Важливо говорити повільніше, ніж зазвичай, спостерігати за зміною поз дитини, можна пропонувати : ти хочеш у мене про щось запитати?

🍁 Можливі реакції дітей:

Дитина може заплакати, може навпаки не демонструвати жодних реакцій.

• Ми можемо проявити свої емоції – це нормально, плакати. Але важливо, щоб дитині не прийшлося стати для нас самих тим, хто втішає. Той, хто сповіщає про смерть, може сказати, що зараз йому боляче та сумно. І зараз так важливо бути разом, щоб підтримати один одного.

• Якщо дитина не проявляє емоцій – можна її обійняти, дати теплий солодкий чай. Сказати, що те, що відбулося – жахливо. Але ви точно знаєте, що ви всі разом впораєтесь.

• Дитина може розізлитись на загиблого – Мислення дитини егоцентрично. Вона може розсердитися на померлого, що той її покинув, зрадив, не дотримався обіцянки, дитина може говорити, що її обдурили – бо обіцяли бути поруч. 

Будь ласка, не потрібно дорікати дитині в егоїзмі. Їй важливо дати дозвіл і на злість: ти злишся? Я точно знаю, що якби ця людина могла, вона зробила б усе можливе, щоб завжди бути з тобою. Вона\Він точно тебе не покинув. 

 Якщо дитина дає – обійміть і скажіть, що і ви (можливо) відчуваєте одночасно злість, біль та страх. І це нормально. І ще раз можна додати, що близька людина точно, якби могла, весь час була б поруч. І його\її любов була і є з дитиною.

• Можна запитати – чи хоче дитина про щось узнати? І запевнити, що дитина може ставити будь-які питання і ви будь-коли готові на них відповідати

Завершення розмови: Розмова має завершитись тим, що давало б відчуття опори. (обійми, можливо, дорослі передадуть річ, що належала загиблому.

• Можливо, сказати – «давай подумаємо, що будемо робити саме зараз. Нам потрібні сили» - і запланувати просту дію (піти помити руки, приготувати чай, вийти на вулицю)

🍁Похорон

Підготовка: Рішення, чи брати дитині участь в похороні, кожна родина приймає, враховуючи родинні традиції, вік та стан дитини.

Дитина не завжди хоче бути присутня на похованні. Їй потрібно надати вибір.

Її не можна змушувати, соромити. Якщо вона відмовиться, важливо одразу запропонувати свій особистий ритуал прощання. (запалити свічку, написати листа, помолитись, заспівати пісню…).

• Якщо поховання буде відбуватись в відкритій труні і дитина буде бачити померлого, попередьте, що після смерті людина може бути зовні не схожа на ту, яку дитина пам’ятає. Після похорону ви можете разом подивитись на фото, відновити образ

• Напередодні похорону дитині важливо розповісти про те, що вона там побачить. Пройдіть з нею послідовність дій. Розкажіть про те, навіщо труна чи обряд кремації. Та розкажіть про те, що люди, на похованні можуть плакати – коли ми сумуємо за тими, хто нам дорогий, ми іноді плачемо. Дитина може ставити питання – на які важливо відповідати. Вона може ставити одне й те саме питання багато разів. Просіть дитину ставити вам питання. Обіцяйте на них відповідати.

Під час похорону:

• дитину має тримати за руку хтось зі знайомих. Коментувати те, що відбуватиметься (навіть, якщо дитина не запитує) відповідати на запитання, давати пити. Захищати від недоречної уваги.

• На похороні загиблого воїна – дитині (переважно) важливо бути. Побачити, як шанують загиблого, бути частиною «історії героїзму». (З дитиною поруч мають бути дорослі, пояснювати те, що відбувається, і дати підтримку). Якщо є можливість - дитині важливо передати річ близького, годинник, брелок, шеврон, ланцюжок, будь-що

• Не потрібно дитину змушувати підходити до труни, дивитись на померлого, торкатись його. Не потрібно змушувати бути поруч під час релігійних ритуалів.

• Після похорону дитина може бути дуже втомлена, гіперактивна, роздратована – важливо дати їй можливість усамітнитися, якщо вона цього потребує, відпочити. Під час поминальних ритуалів часто на дитину не звертають уваги – поруч з нею постійно має бути хтось з дорослих. 

І це нормально, якщо дитина вже на поминальному обіді буде відволікатись, грати, жартувати.

🍁Супровід в скорботі, адаптація

Для того, щоб витримати емоції дитини, дорослий, що поруч з дитиною, має ще більше турбуватись про себе. Просити про допомогу близьких, щоб вони могли бути з дитиною. І пояснювати свій стан дитині (я зараз сумую, я втомлена. Я відпочину і зможу з тобою пограти - щоб дитина не брала відповідальність за наші почуття і не відчувала свою провину).

У дорослого, що сам горює, може не вистачити сил реагувати на емоції, задовольняти потреби дитини. Будь ласка, просіть по допомогу (і важливо пропонувати допомогу), щоб піклуватися в цей час про дитину. 

🍁Емоції, стан, потреби дитини:

Важливо намагатись не змінювати кардинально місце проживання та оточення, зберігати режим дня, звичні заняття, важливо перерозподілити те, звичне, що робила регулярно померла людина – може, гуляла, читала казки, співала. (Але тільки, якщо сама дитина цього хоче). 

 Зміни неминучі, але важливо, щоб дитина могла контролювати та передбачувати хоч частину свого життя.

• Дитина може демонструвати регресивну поведінку та реакції (повертатись до поведінкових реакцій, ігор, інтересів більш раннього віку) – це тимчасовий стан.

• Дитина може ставити одне й те саме питання – важливо на нього відповідати, намагаючись зрозуміти – яка потреба за цим питанням (можливо, буде потрібно визнати та нормалізувати її почуття: ти сумуєш? Чи потрібно ствердження - N завжди тебе любив та любить, де б не був/була)

• В переживанні скорботи та травматичного досвіду – хтось з дітей стає більш балакучим, хтось зовсім не може чи не хоче розмовляти.

• Емоційний стан дитини може бути нестабільним. На дитину раптом, у зовсім непередбачуваний час можуть накочувати хвилі смутку, туги, агресії, її буквально може затоплювати емоціями – важливо їй пояснити, що це нормально. І показати, створити алгоритм, що в ці моменти можна робити.

• Під час проживання скорботи у дитини періоди смутку можуть бути не довгими, вона відволікається, грає, їсть, ходить у туалет, і один із важливих пунктів – може згадувати й саму людину, і говорити про смерть – з рідними та друзями.

• Дитина може злитись на однолітків, життя яких не змінилось, і уникати контактів з ними. Ми можемо сказати дитині: мені так шкода, що тобі приходиться через це проходити. Я теж так сумую за… і іноді злюсь і іноді мене бісить, коли бачу інших. Це нормально. Але твої друзі не винні в тому, що з нами сталося. Напевно, вони хочуть бути поруч і не завжди знають, як виразити співчуття. Наше життя змінилося. Але твоя дружба – з тобою.

Дитині, як і дорослим, потрібен час, щоб адаптуватись до нової реальності. 

• У дитини, що втратила близького, може змінитись ставлення до світу та до себе – важливо наголошувати на тому, що «іноді дуже складні випробування стаються з прекрасними людьми. Ми всі точно впораємося. І любов близького до нас і наша любов один до одного нам точно допоможе».

• Тимчасово може погіршитись успішність в школі, можуть бути складності з зосередженням. – варто попередити вчителя – вихователя дитячого садочку про події в родині.

• Дитина може тривожитись за того дорослого, з яким вона залишилась. Намагатись контролювати його переміщення, боятись, що і з ним щось може статися – дитині важливо казати та демонструвати – як ви піклуєтесь про себе. і наголошувати на тому, що ви робите все можливе, щоб бути поруч.

🍁Спогади та пам'ять:

• Ми створюємо простір для спогадів та проживання скорботи, виявлення любові до близьких.

• Важливо дозволити і собі – сумувати, плакати, розмовляти, пригадувати померлого, робити пам’ятні обіди, присвячувати вірші та події.

Дитині важливо дати дозвіл на радість - буквально сказати, що ми щасливі, коли бачимо її усмішку, коли вона радіє. 

• З дитиною важливо говорити – розповідаючи різні історії (не тільки героїчні, не тільки про щось серйозне, це можуть бути і веселі історії). Важливо, щоб образ померлого був не ідеалізованим, а реальним. Можна говорити про те, що ми на цю людину колись злилися, колись з нього і з ним сміялися, за щось вдячні. Пам’ять, емоції, спогади мають бути дозволеними. 

🍁 «Ускладнене горе» коли точно потрібно звернутись за допомогою спеціаліста -

коли дитина виявляє лише скорботу, у її житті немає радості, або дитина навпаки вдає, що нічого не сталося, не ставить питань, не виявляє емоцій, уникає говорити взагалі на цю тему. 

Коли ми бачимо, що в її стані – фізичному, емоційному, ставленні до себе, до інших, до світу після втрати немає динаміки.

🍁 Друзі та колеги з Інституту психології здоров’я https://www.facebook.com/InstituteofHealthPsychology спеціалізуються на супроводі горювання.

Для спеціалістів: Можна пройти навчання у Юлія Іорш та Володимир Волошин й отримати практичні знання з ведення груп психологічної підтримки дорослих та дітей, які втратили близьких. Отримувати регулярні безоплатні супервізії та інтервізіі в темі втрати

Для родин, які втратили близьких - є безоплатні групи підтримки для дітей та дорослих

🍁 В допомогу вчителю та вихователю при підготовці уроків, якщо в класі є дитина, що втратила близьких

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=6663201457046736&id=100000708430176

🍁 Як поговорити з дитиною, якщо її друг чи подруга втратили близьких 

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=5789185791114978&id=100000708430176

Картинка з моєї  "Книжки сили та перетворень" 

Я створювала цю методичку з турботою, але нехай нам взагалі не доводиться користуватися цим матеріалом. ❤

Список ознак, які вказують, що це вже не психотерапія

 

Список ознак, які вказують, що це вже не психотерапія

(складено Boston Associates to Stop Treatment Abuse (Бостонська Організація з припинення зловживань у терапії («BASTA!»))

Робочі моменти

- Психотерапевт запропонував мені безкоштовні сесії або знизив вартість сесій як послугу мені

- Оскільки він знизив вартість, він очікує, що я приноситиму для нього їжу на сесії або надаватиму якісь інші послуги в обмін на його психотерапевтичні послуги.

- Часто сесії тривають на півгодини і довше, ніж встановлений час.

- Я зазвичай його останній клієнт за день.

- Під час наших сесій зазвичай нікого більше немає (у будівлі тощо)

- Психотерапевт змушує мене довго чекати.

- Я винен йому більше тисячі доларів.

- Я часто не знаю, скільки триватиме сесія. Іноді вони тривають 20 хвилин, іноді півтори години.

- Психотерапевт під час наших сесій часто розмовляє телефоном.

- Якщо психотерапевт голодний, ми разом йдемо в ресторан під час наших сесій.

Залежність, ізоляція та підміна цілей

- Психотерапевт сказав мені припинити стосунки з найважливішими людьми в моєму житті, і я не розумію, чому. Важливі люди і стосунки можуть включати в себе батька, матір, сестер і братів, партнера або чоловіка, соціальну групу, релігійні види діяльності, лікувальні групи, близьких друзів, політичні групи, програму 12 кроків (Анонімні Алкоголіки) та інших.

- Психотерапевт наполягає, щоб я часто йому телефонував, навіть коли мені це не потрібно.

- Психотерапевт розповідає мені, що він сам робить для особистісного зростання, і хоче, щоб я робив теж саме.

- Психотерапевт радить мені кинути школу/університет/навчальний заклад.

- Психотерапевт вважає, що мої плани змінити роботу або піти вчитися - це погана ідея.

- Психотерапевт пропонує мені безкоштовні сесії, якщо раптом у мене не буде грошей на його відвідування, навіть якщо йдеться про довгострокову терапію.

- Психотерапевт давав мені свій ношений одяг.

- Психотерапевт каже мені, що носити і як укладати волосся.

- Психотерапевт вимагає, щоб я нікому не розповідав про свою терапію.

- Я кілька разів сказав, що хотів би відвідати іншого психотерапевта для консультації з питань моєї терапії, але мій психотерапевт мене відмовляє.

- Психотерапевт надає мені велику підтримку, таку як - приходить до мене додому, коли в мене кризова ситуція, часто телефонує мені, щоб дізнатися, як мої справи. У критичних ситуаціях цієї підтримки ще більше.

- Із цим психотерапевтом я почуваюся так, наче знайшов ту підтримку і розуміння, які шукав усе життя.

- Психотерапевт часто нагадує мені, що він єдина людина в моєму житті, хто мене справді розуміє і хто знає, що для мене добре.

Процес терапії

- Психотерапевт розповідає мені про свої проблеми, щоб я міг запропонувати допомогу або пораду.

- Психотерапевт багато говорить про себе, і я не розумію, яким чином це стосується моєї терапії.

- Складається враження, що психотерапевт поверхнево ставиться до того, що я говорю, і використовує це як привід поговорити про себе.

- Психотерапевт поводиться так, немов знає, що для мене краще, не питаючи при цьому моєї думки.

- Психотерапевт поводиться холодно, відсторонено і затиснуто.

- Психотерапевт часто впадає в лють і кричить на мене.

- Психотерапевт інтерпретує все, що між нами відбувається, як перенесення, навіть якщо я впевнений у тому, що його дії мали прямий стосунок до того, що я відчуваю.

- Від початку терапії я почуваюся скоріше гірше, ніж краще, і психотерапевт не висловлює жодного занепокоєння з цього приводу і не пропонує жодних пояснень, чому це зі мною відбувається.

- Від початку терапії в мене вперше в житті з'явилися думки про суїцид і суїцидальні настрої, психотерапевта це, схоже, зовсім не хвилює.

- Психотерапевт поводиться агресивно і як садист.

- Складається враження, що психотерапевту приємно бачити мій біль.

- Психотерапевт безпосередньо або натяками пропонує мені покінчити життя самогубством (наприклад, каже, що мені краще померти/розповідає, що бачив мене мертвим уві сні/доводить, що суїцид - це розумна альтернатива).

- Психотерапевт образливо ставиться до того в мені, що я не можу змінити - моїх фізичних параметрів і здібностей, ваги, національності, статі, віку, сексуальної орієнтації, історії мого захворювання тощо.

- Психотерапевт ображає й інші аспекти мого життя. Складається відчуття, що він хоче мене зруйнувати, а не допомогти мені побудувати своє життя.

- Психотерапевт погрожує, що, якщо я не буду робити, як він скаже, я ніколи не вилікуюся. Іноді здається, що він має рацію, іноді ні.

- Психотерапевт применшує важливість мого попереднього досвіду з іншими людьми, які зловживали своїм становищем у моєму житті.

- Психотерапевт відмовляється працювати з моїми поточними потребами і завжди наполягає, що мої поточні проблеми мають вирішуватися шляхом опрацювання мого минулого досвіду.

- Психотерапевт часто кричить на мене.

- Я часто кажу, що терапія мені не допомагає, але психотерапевт ігнорує це.

- Коли я ставлю запитання про те, що відбувається в моїй терапії, психотерапевт відмовляється обговорювати їх, обговорювати свою роботу і що я можу очікувати від терапії.

- Психотерапевт відмовляється говорити про свою освіту, наявність ліцензії тощо.

- Психотерапевт бреше про свою освіту, наявність ліцензії тощо.

- Психотерапевт рекламує послуги, для надання яких у нього немає потрібної кваліфікації.

- Психотерапевт використовує алкоголь і наркотики зі мною.

- Ображає мене за те, що в мене є проблеми.

- Терапія закінчилася без процесу завершення терапії.

- Терапія закінчилася, я почуваюся дуже засмученим, і психотерапевт не порадив мені іншого фахівця, до якого я можу звернутися.

- Психотерапевт обговорював мене з іншими людьми без мого дозволу.

- Психотерапевт не пояснив мені питань конфіденційності.

Подвійна роль

- Мій психотерапевт є моїм роботодавцем.

- Я працюю на свого психотерапевта в обмін на терапію.

- Мій психотерапевт це мій учитель, консультант з дисертації тощо.

- Ми дружимо за рамками психотерапії.

- Мій психотерапевт є моїм родичем.

- Він близький друг нашої родини.

- Ми є колегами або працюємо в одній організації.

- У нас спільний бізнес.

- Він позичав у мене гроші.

Відчувати себе особливим

- Психотерапевт сказав мені, що я його улюблений клієнт.

- Психотерапевт обговорював інших клієнтів у моїй присутності.

- Психотерапевт у моїй присутності говорив телефоном з іншими клієнтами і сказав мені, хто вони.

- Психотерапевт сказав мені, що ніколи не зустрічав такої людини, як я.

- Психотерапевт дарує мені багато подарунків і каже, що це показує, як я для нього важливий.

- Психотерапевт обговорює зі мною інших клієнтів у такому ключі, що я відчуваю, що мені довіряють, що я важливий і особливий.

- Психотерапевт сказав мені, що я особливий.

Соціальні контакти

- Я відвідував вечірки, де був присутній мій психотерапевт, і він не обговорив зі мною ситуації обертання в одних і тих самих соціальних колах.

- Психотерапевт запрошував мене на вечірки.

- Я запрошував психотерапевта на вечірки і він на них прийшов.

- Я запрошував психотерапевта на вечірки, і він не прийшов, але пояснив це тим, що у нього були призначені на той час інші справи.

- Я відвідував професійні заходи з цим психотерапевтом, на які він мене запрошував.

- Психотерапевт і я зазвичай відвідуємо одні й ті самі програми з роботи із залежностями (Анонімні Алкоголіки та ін.)

- Психотерапевт часто підвозить мене до автобусної зупинки після сесії.

- Психотерапевт часто підвозить мене додому після сесії.

- Я ночував удома у психотерапевта.

- Я проводив час із членами сім'ї психотерапевта.

- У мене були інтимні стосунки з кимось із членів сім'ї психотерапевта.

- У нас із психотерапевтом є спільні друзі.

- Психотерапевт натякає, що після закінчення терапії ми можемо бути друзями.

- Психотерапевт вживає наркотики і п'є алкогольні напої зі мною.

- Психотерапевт давав мені наркотики.

- Я бачив мого психотерапевта голим у спортзалі, косметичному салоні тощо.

- Я бачив мого психотерапевта в спортзалі (одягненим).

- Ми з психотерапевтом граємо в одній спортивній команді.

- Ми з психотерапевтом регулярно граємо в спортивних командах, які грають один проти одного.

- У мене є доступ до великої кількості особистої інформації про психотерапевта через спільних друзів або колег.

- Ми ніколи не обговорювали, яким чином соціальні контакти поза терапією впливають на наші професійні стосунки.

Сектантські мотиви

- Схоже, що є багато клієнтів, які близькі з цим психотерапевтом. Я їх зустрічав і чув про них.

- Психотерапевт любить стимулювати атмосферу сім'ї та спільноти серед своїх клієнтів, і я є частиною цієї сім'ї або спільноти.

- Психотерапевт влаштовує у себе вдома вечірки і зустрічі, і я їх відвідував.

- Психотерапевт часто використовує своїх колишніх клієнтів як тренерів у своїй тренінговій організації.

- Психотерапевт грає роль гуру для своїх клієнтів. У нього є своє бачення правильного устрою світу і він намагається створити спільноту, де клієнти виступають у ролі послідовників.

- Я беру участь у плануванні створення такого роду комуни для свого психотерапевта.

- Психотерапевт розповідає мені про інших клієнтів, анітрохи не піклуючись про конфіденційність їхньої особистої інформації.

- Ритуальні групові дії на кшталт церемоній є частиною моїх стосунків із психотерапевтом і спільнотою його клієнтів.

- Психотерапевт є гуру в групі, в якій він бере участь.

- Ритуальні садистські дії в присутності інших.

Контроль свідомості

- Психотерапевт використовує гіпноз як частину роботи, і я часто не знаю, що відбувається. Психотерапевт відмовляється відповідати на запитання, коли я про це запитую.

- Я відчуваю, що мене гіпнотизували або я перебував у трансовому стані в присутності свого психотерапевта, хоча на перший погляд не здається, що він використовує гіпноз.

- Я пам'ятаю, як психотерапевт робив гіпнотичні навіювання, з якими я не почуваюся комфортно.

- Після терапії я почав згадувати деякі речі, які психотерапевт сказав або зробив, коли я перебував у трансовому стані, і які в ретроспективі викликають у мене відчуття дискомфорту і насильства над собою.

- Психотерапевт пропонує мені вбити себе.

- Психотерапевт не ставиться серйозно до моїх суїцидальних почуттів. Він сказав або натякнув, що для мене простіше померти.

- Психотерапевт розвинув у мені сильну залежність від себе і намагається змусити мене робити речі, які я не хочу робити.

- Психотерапевт образливо ставиться до тих речей у моєму житті, які я вважаю хорошими.

- Незабаром після того, як я почав терапію, моє життя стало розвалюватися. Психотерапевт не висловлює жодної стурбованості про моє життя. Його більше цікавить, щоб я залишався залежним від нього. Іноді після сесій я відчуваю стан як після наркотиків.

Секс

- Психотерапевт робив такі речі (із застосуванням фізичної сили чи ні): поцілунки в губи, поцілунки грудей, геніталій; обійми явного сексуального характеру (тривале притискання усім тілом, поштовхи тазом, відчутна ерекція); часткове або повне роздягання з метою сексуального контакту; дотики до грудей або геніталій (в одязі або без); мастурбація; оральний секс; вагінальний або анальний секс; використання сексуальних іграшок; сексуальні дії під час того, коли я був під дією наркотиків. Психотерапевт примушував мене до сексу проти моєї волі.

- Психотерапевт примушував мене до сексу з ним за умови, щоб я нікому про це не розповідав, інакше це зашкодить мені або моїй родині.

- Після того, як секс закінчився, психотерапевт сказав мені, що якщо я комусь розповім про це, це завдасть йому і його життю непоправних руйнувань (що має викликати у вас почуття провини)...

- Після завершення сексу психотерапевт погрожує мені, що оприлюднить мою особисту інформацію, якщо я комусь буду скаржитися на нього.

- Психотерапевт наполягає на тому, що якщо я не буду працювати зі своєю пригніченою сексуальністю шляхом сексу з ним, я ніколи не вилікуюся.

- Вербальні та невербальні дії:

- Психотерапевт каже «якби ми познайомилися тоді, в минулому, з нас вийшла б чудова пара»

- Психотерапевт говорить компліменти моєму тілу.

- Психотерапевт розповідає мені про свій сексуальний потяг до мене.

- Психотерапевт говорить речі на кшталт «ах, якби ми обидва не були невільними!»

- Психотерапевт каже, що хотів би стосунків зі мною після завершення терапії.

- У психотерапевта спостерігається великий вуайєристський інтерес до подробиць мого сексуального життя.

- Психотерапевт надсилає мені любовні листи.

- Психотерапевт дає мені секс-іграшки для використання вдома, розповідає, як їх використовувати і запитує звітів про те, що я з ними роблю.

- Психотерапевт часто говорить компліменти моїй зовнішності, щоб я мав максимально сексуально привабливий вигляд.

- Психотерапевт натякає, що у нас могли б бути стосунки після завершення терапії.

- Психотерапевта вирізняє вуайєристський погляд на мене.

- Після завершення терапії психотерапевт мені зателефонував призначити побачення.

- Незабаром після завершення терапії у мене були сексуальні стосунки з терапевтом.

У сфері роботи з тілом, наданням медичної допомоги та інших ситуаціях, що потребують фізичного контакту

- Терапевт торкається тих частин тіла, які не мають стосунку до заявленої мною проблеми, і я не розумію, чому. Коли я запитую, мені не дають зрозумілої відповіді.

- Дотики терапевта здаються радше сексуальною ласкою, ніж медичними діями або медичним оглядом.

- Руки терапевта затримуються на моєму тілі довше, ніж того вимагає огляд або лікування.

- Терапевт завдає мені фізичного болю, не попереджаючи про це заздалегідь, і не обговорюючи зі мною альтернативних методів лікування.

- Терапевт, схоже, отримує задоволення від того, що його дії завдають мені болю.

- Терапевт звинувачує мене в тому, що в мене проблеми зі здоров'ям і поводиться так, немов я на них заслуговую.

- Терапевт поводиться агресивно щодо мого тіла.

- Терапевт говорить про моє тіло в сексуальному контексті.

- Після огляду або лікування терапевт залишає частини мого тіла не закритими (простирадлом, наприклад), хоча я просив, щоб усі частини мого тіла були закриті, за винятком тих, що потрібні для лікування або огляду.

- Коли я беру з собою на прийом друга або адвоката, терапевт розмовляє з ними, а не зі мною.

Оригинал:
Is There Something Wrong or Questionable
in Your Treatment?
Estelle Disch, Ph.D.
BASTA! Boston Associates to Stop Treatment Abuse
528 Franklin Street, Cambridge, MA 02139
Copyright © 1990, 1992 источник

https://dok-zlo.livejournal.com/1436137.html 

 

Актуальною темою в міграції, постає питання психологічної допомоги. З цього приводу дуже багато переживаннь, які підвищують рівень тривоги в українців, які і так, знаходяться в досить вразливому стані.

Багато плутанини пов'язано з нерозумінням того, як працює психологічна служба в різних країнах та з рівнем психологісної освіти. З цього, найбільше хейту та страхів в соціальних мережах, оскільки, багато "великих психологів" закінчили двох/місячні курси і вже консультують за великі гроші, що підсилює недовіру до професії та зневагу до істинних фахівців.

Однією із задач українських психологів, є просвіта громадян. Тому, маю сміливість та щире бажання прояснити для українців, тему обрання фахівця для отримання психологічної допомоги. Я живу в Норвегії, тому, зробила невеличкий аналіз по цій країні. Основні моменти виділила в таблиці, яку додаю. Ніщо так не позбавляє від тривоги, як знання ситуації та структура.

Почну, мабуть з того, хто на що має право.

Хочу розділити спочатку те, що статус

"Психолог" в Норвегії, це захищений статус, який підтверджується норвезьким департаментом здоров'я, який дає дозвіл працювати, саме психологом в державному закладі. Також не можна без авторизації вішати табличку на дверях свого кабінету "Психолог".

В Україні - це також захищений статус в закладах освіти чи здоров'я. Людину приймають на роботу, яка має відповідний диплом. В Україні також не може людина на дверях свого кабінету вішати таку табличку, навіть "психотерапевт". Тільки ПП ім'я, прізвище.

Тому, український психолог в Норвегії, не може ОФІЦІЙНО ПРАЦЮВАТИ ПСИХОЛОГОМ В ДЕРЖАВНОМУ ЗАКЛАДІ без підтвердження освіти (авторизації). І це точно не має відношення до того, чи допомогати людям чи ні.

Але, в норвезькому законі (Lov om helsepersonell m.v. (helsepersonelloven) чітко сказано про те, хто не може працювати психологом, надавати будь які психологічні послуги та в кого можуть відізвати ліцензію.

&57 Управління охорони здоров’я Норвегії може відкликати дозвіл, ліцензію чи схвалення спеціаліста, якщо його власник непридатний належним чином займатися своєю професійною діяльністю через серйозне психічне захворювання, психічні чи фізичні вади, тривалу відсутність за професією, вживання алкоголю, наркотиків або речовин із подібними ознаками. наслідки, значний брак професійного розуміння, безвідповідальна діяльність, суттєві порушення обов'язків згідно з цим Законом або постановами, виданими відповідно до нього, або через поведінку, яка вважається несумісною з професійною практикою.

Як висновок з цього, можу додати, що щоб надавати консультаційні послуги в Норвегії без авторизації, може власник своєї фірми. А в державному закладі, можна працювати rådgiver, miljøterapeut, psykoterapeut eller konsulent, helsefagarbeider (assistent).

Доречі, психотерапевту в Норвегії не потрібно мати відповідну освіту, тому і таке зневажливе ставлення до цієї професії.

В Україні, щоб стати психотерапевтом, ще треба довчитися, десь 4 роки до основної освіти. Це варто брати уваги при виборі спеціаліста для отримання допомоги.

Тут хочу зазначити, що, першим питанням до спеціаліста, має бути не те, скільки коштують послуги, а про знайомство з освітою спеціаліста.

Ще один нюанс, який пояснює, чому українці не мають бажання спілкуватися з норвнзькими психологами.

Норвезькі психологи працюють з ПАЦІЄНТАМИ. Дані пацієнтів заносяться в систему і інформація в доступі до всіх служб, з якими працює психолог. Психологи та фахівці часто змінюють своє місце роботи.

В Україні, психолог працює з КЛІЄНТАМИ, а з пацієнтами працює тільки клінічний та медичний психологи в психіатричних лікарнях.

  В загалом "психолог" працює тільки зі здоровими людьми, і якщо в державному закладі, то також веде свою документацію.

В часному порядку, дані про психічне здоров'я клієнта зберігаються особисто у психолога/психотерапевта.

Українські та норвезьки психологи вивчають одні й ті самі психічні процеси та поведінку, тому тільки ви самі обираєте, до кого звернутися по допомогу. Просто ви маєте право знати, що і як відбувається в системі. Різниця полягає тільки в тому, що хтось лікує, а хтось консультує. І ви вже обираєте, що вам зараз потрібно.

Український спеціаліст, маючі відповідну українську освіту, без норвезької ліцензії, але має бажання допомогати, може відкрити свою фірму ENK (стає приватним підприємцем) щоб робити свою добру справу для бажаючих отримати психологічну допомогу. Вибір робить кожен сам і свій. За бажанням, кожен може перевірити інформацію про освіту українського спеціаліста та про його сплату податків будь-кого в Норвегії.

Сподіваюся, що ця інформація стане вам в нагоді при виборі спеціаліста у разі потреби в отриманні психологічної допомоги. Якщо залишилися питання, пишіть їх в коментарях, будемо розбиратися та вивчати норвезькі закони разом. Знання своїх прав та вміння ними користуватися, дуже значно знижує рівень тривожності, що покращує життя. Воно стає легше!

 

 

Правила виховання дітей від А. Менегетті

Кожна сім'я має свої принади, якщо не забувати, що перед дітьми стоять батьки. Хотілося б нагадати про деякі правила, яких слід дотримуватися при вихованні дітей.

1. Діти існують не для батьків, а для життя. Ми їх підтримуємо, допомагаємо зробити перший крок, виводимо у світ. Якщо ми будемо тримати їх при собі, вони або знищать нас, або самі захворіють. Ми повинні виховувати дітей до тих пір, поки вони не будуть підготовлені до самостійного шляху.

Діти – це наш внесок у життя, у формування суспільних цінностей, але це жодним чином не скасовує обов'язку виконувати першочерговий обов'язок – самореалізацію. Ми можемо грати, розважатися з дітьми, радіти їм, але потім їх потрібно відпустити. Це життя, і ми нічого не можемо з ним вдіяти. Дитина завжди спонтанна і прагне до того, що її цікавить. Він отримує варення, цукерки, освоює стратегію першості, яка служить його задоволенню; Він посміхається, він плаче, він підкоряється, з єдиною метою власної вигоди, а не в ім'я моралі. Дитина звикла отримувати переваги, він цікавий і невинний у всьому і всіх. Згодом він розуміє, що дозволено, а що ні, і не тому, що він такий хороший, а тому, що бачить, що його цілують за певні вчинки, і дорікають за їх відсутність. Тому дитина пристосовується до моралі зі страху, заради виживання, і заради наживи, що дозволяє йому відчувати себе невимушено.

2. Діти ніколи не повинні бути надмірно опікуваними. Найбільші люди походять з неблагополучних сімей. Видатні особистості не ростуть у зразкових сім'ях.

Справжній вчитель відслідковує небезпеку для дитини.  Але якщо дитині нічого не загрожує, його слід залишити в спокої. Людина, яка постійно контролює іншого, глибоко нещасна, тому що прагне реалізувати себе, володіючи не собою, а іншими. Порожнечу і страх, викликані його розчаруванням, він намагається компенсувати контролем над іншими людьми. Будь-яке бажання володіти завжди суперечить функціональності життя.

3. Діти повинні навчитися самостійно вирішувати свої проблеми. Дитина повинна перебувати під наглядом на відстані і в необхідному обсязі, якщо взагалі знаходиться.

Якщо хлопчик біжить додому через те, що його побили друзі, то не потрібно втручатися - нехай викручується, так як в дорослому суспільстві він буде один.

Якщо дівчина повертається додому зі скаргами на те, що з нею погано поводилися, її теж слід залишити в спокої.

Якщо дво- або трирічна дитина спіткнувся і впав на землю, він повинен встати самостійно. Якщо він хворий, то не варто з ним нянькатися, інакше він захоче захворіти наступного разу. Захворів? Нехай вип'є таблетки - і ніяких солодощів і друзів. Не хочете їсти? Потрібно навести порядок в тарілці.

Лежачи? Якщо це хитра брехня, давайте зробимо вигляд, що вірите в неї. Не потрібно вчити дитину завжди говорити правду, інакше вона не зможе протистояти іншим людям в майбутньому, коли стане дорослою. Його потрібно навчити витримувати удари суспільства, адже батьки не залишаться з ним назавжди.

Необхідно бути вчителями майбутнього своєї дитини і ніколи не підпускати його занадто близько в моменти слабкості. Ми можемо дарувати почуття і повагу дитині тільки тоді, коли вона цього заслуговує.

Якщо дитина дуже розумна, відрізняється від інших і їй потрібно виїхати, наприклад, в інше місто, щоб вступити до університету, або піти з сім'ї, щоб знайти роботу, то розумний батько повинен це зрозуміти і відпустити свою дитину.

Після вісімнадцяти-двадцяти років дитину слід відпускати, а не прив'язувати до будинку. Коли діти підростають до сімнадцяти-вісімнадцяти років, батьки вже нічого не можуть їм дати.

Юнак повинен навчитися стояти на ногах: у нього є друзі, здоровий глузд і, нарешті, у нього є свій великий проєкт, яким він повинен вміти користуватися. Дитина не є нижчою істотою.

4. Не намагайтеся познайомити дитину з якоюсь групою. Велике завжди просувається вперед поодинці. Здібна людина в групі неминуче деградує. Талановиті люди, зібрані в творчі спілки, не піднімаються вище середнього рівня загальноприйнятої міжнародної культури.

Для того, щоб виховати творчу особистість, її потрібно залишити самій собі. Якщо генію краще на самоті, то простому розумній людині потрібне усамітнення, адже в будь-якій групі переважає посередність, а рівень розумних людей знижується.

Це відбувається на рівні семантичних полів, де переважають слабкі, тому 60% розумних людей живуть марним життям. У суспільстві заохочується посередність і гальмується реалізація творчості.

5. Легше формувати учнів, ніж дітей, тому що діти не вільні від сім'ї.

6. Марно залишатися з чоловіком заради дітей. Батьки повинні бути разом в наступних випадках: у взаємній любові, заради економічної вигоди, заради соціальної зручності. Але вести спільне життя тільки заради  дітей не можна – це нефункціонально, і діти виростають розпещеними, швидко ловлячи правила гри і шантажуючи то одного, то іншого з батьків.

7. Секс не повинен зводитися в ранг абсолюту у вихованні молоді. Секс – це  стосунки розуму, опосередковані тілом. Найвищих рівнів еротики в цьому світі досягають ті нечисленні, хто пішов шляхом еволюції свого розуму.

8. Коли у підлітка виникають проблеми, марно направляти його до психолога або психіатра, до якого повинні звертатися самі батьки, так як дитина завжди є результатом внутрішньосімейного стереотипу.

Онтопсихолог може зустрітися з дитиною один раз, але психотерапевтичне консультування він проводить з батьком або матір'ю - тим з батьків, хто найбільш значущий для дитини. Марно лікувати наслідки у дитини, залишаючи причину недоторканою. Сім'ю ставлять на п'єдестал, але саме в ній криється джерело будь-якої хвороби.

Щоб визначити свійц стиль виховання переходь за одним з посилань

Тест на визначення свого стилю виховання   російською 

 Тест на визначення стилю виховання   українською

Антоніо Менегетті — італійський психолог, філософ, художник, засновник онтопсихологічної школи, що продовжує гуманістичну гілку психології. В молодості був священиком, теологом, відмовившись від священного сану, вивчив та став практикувати психотерапію. Критики заперечують наукову цінність тверджень Менегетті.

Мотивація винагородою або страхом? Що найкраще і чи варто обирати?

Впевнена, що багатьом відома фраза, про лінь, як відсутнісь мотивації. Але, мало, хто замислюється про те, що лінитися - це також собі, певна мотивація - мотивація нічого не робити, наприклад. Ключове слово "робити", бо мотивація напряму повязана з діяльностю. І часто плутанина в поняттях, призводить до повної бездіяльності, апатії та пригніченого стану, наслідком якого є депресія. Тому, пропоную детальніше розібратися з темою мотивації та зрозуміти, що саме вас мотивує на досягнення своєї мети.  

Мотивація – це певний стимул, що  поглинає нас і наповнює енергією для досягнення поставлених цілей. Вона – своєрідний маячок, який направляє наші кроки у важких моментах і надихає до дії навіть у найскладніших обставинах. 

Мотивація – це ключовий інгредієнт успіху у будь-якій сфері життя. Вона дає нам силу пробуджуватися кожного ранку з відчуттям прагнення до здійснення мрій. Коли наше бажання досягти мети перевищує будь-які перешкоди, тоді неможливе стає реальним, а горизонти розширюються. 

Мотивація допомагає нам знайти сенс у тому, що ми робимо. Вона робить нас впевненими у власних силах, надійною опорою в труднощах і невидимим крилом під час досягнення нових висот. Від неї залежить наш успіх у роботі, навчанні, спорті, особистих відносинах та всіх сферах життя. 

Істинна мотивація виходить із серця. Вона починається з глибокого бажання досягти чогось більшого, ніж просто звичайне існування. Здатність бачити свою мету, уявляти успіх і відчувати радість від зусиль – ось що робить мотивацію справжнім даром. 

Необхідно плекати свою мотивацію, ховати від неї відчай і розвивати її впродовж часу. На цьому шляху не можна уникати невдач і помилок, але саме вони є джерелом навчання та зростання. Віра у себе і впевненість у тому, що зусилля не пропадуть дарма, допомагають зберегти мотивацію і налаштовуватися на перемогу. Із кожним новим випробуванням мотивація стає ще міцнішою. Вона розширює наші горизонти, робить нас більш творчими і винахідливими. 

Мотивована людина знаходить шлях до своїх мрій і надихає інших на здійснення неможливого. 

Хочу звернути увагу на два варіанти мотивації - мотивація винагородою та мотивація страхом. Мотив один, але це дві зовсім різні форми підштовхування, які впливають на наше поведінковий, емоційний та психічний стан. Обидва види мотивації можуть бути корисними в певних ситуаціях, але вони мають різні наслідки та вплив на наше сприйняття і результати. 

Мотивація винагородою базується на позиціїі досягнення чогось позитивного або отримання нагороди після досягнення мети. Вона може бути використана для стимулювання творчості, підвищення продуктивності на роботі, а також для мотивації учнів до навчання. Основна ідея полягає в тому, що чим більше ми зробимо, чим краще буде наше виконання завдання, тим більше винагороди ми отримаємо. 

Мотивація страхом, натомість, базується на уникненні негативних наслідків або покарання. Вона може допомогти зберегти безпеку, уникнути небажаних ситуацій або уникнути небажаного поведінки. Наприклад, страх втратити роботу може мотивувати нас працювати більш наполегливо, або страх отримати погану оцінку може підштовхнути нас до більш інтенсивного навчання. Основна різниця між цими двома видами мотивації полягає в їхньому походженні та спрямованості. 

Мотивація винагородою прагне до позитивних результатів та нагород, під час як мотивація страхом прагне уникнути негативних наслідків та покарань. Важливо пам'ятати, що здорова мотивація має баланс між цими двома підходами. Наприклад, на робочому місці може бути корисною мотивація винагородою, яка стимулює співробітників до відмінності та досягнення певних цілей, але в той же час важливо уникати переважної мотивації страхом, що може призвести до стресу та зниження робочої ефективності. 

Мотивація винагородою може сприяти створенню позитивної атмосфери і задоволення виконаною роботою. Нагороди, похвали та визнання можуть підтримати самооцінку, підвищити мотивацію та змусити нас прагнути до кращих результатів. Ця форма мотивації особливо ефективна в сферах, де творчість, ініціатива та самостійність відіграють важливу роль. Однак, мотивація винагородою може мати свої обмеження, особливо якщо винагорода є єдиним чинником, що підтримує наші зусилля. 

Якщо мотивація винагородою виникає лише з бажання отримати нагороду, то після її отримання може зникнути і мотивація для подальших дій. Також можуть виникнути проблеми, коли нагороди стають недостатніми або недосяжними, що може призвести до розчарування та зниження ефективності. 

Мотивація страхом, у свою чергу, може сприяти уникненню небажаних наслідків і побудити нас бути обережними. Вона може допомогти зберегти безпеку, дотримуватись правил та діяти відповідально. Наприклад, страх неуспіху може мотивувати нас більш наполегливо працювати над проектом або підготовкою до важких випробувань. Але, як і з мотивацією винагородою, мотивація страхом має свої недоліки. 

Страх і тривога можуть стати перешкодою для творчого мислення та інновацій. Вони можуть викликати стрес та або пригнічувати ініціативу. Залежно від ситуації та особистості, кожен з нас може реагувати на мотивацію винагородою і мотивацію страхом по-різному. Важливо зрозуміти, що обидва види мотивації можуть мати свої переваги та обмеження, і оптимальний підхід полягає у здатності поєднувати їх для досягнення максимальних результатів. 

Загалом, кожен з нас може знаходитись під впливом обох видів мотивації у різних сферах життя. Важливо розуміти, як вони працюють та як впливають на нашу поведінку, щоб максимізувати свій потенціал та досягнення мети. Використовуючи їх розумно і збалансовано, ми можемо стати більш ефективними та задоволеними у своїх зусиллях. 

Ключовим аспектом є баланс між цими двома видами мотивації. Коли мотивація винагородою і страхом поєднуються, вона стає комплексною, що дозволяє досягти більш стійких та тривалих результатів. Важливо пам'ятати, що мотивація повинна виходити зсередини, з розумінням своїх цінностей, мети і бажання досягти успіху. Тоді незалежно від форми мотивації, ми будемо працювати більш ефективно і задовольнятимемо свої потреби у розвитку і досягненні власних цілей. 

Поділіться, будь ласка, якою саме мотивацією, ви більш за все керуєтеся та як вам вдається мотивувати себе на досягнення своєї мети? Або, просто напишіть, чим корисна була для вас, ця стаття? А якщо сподобалась стаття, поділися, будь ласка, нею з іншими✌

Як я можу захистити дитину. Загальні правила для батьків

 

Одні родини, під час втечі з країни в якій зараз війна, зазнали багато складнощів, тому що вимушені були покинути свої домівки разом зі своїми дітьми, щоб зберегти своє та їхнє життя. 

Іноді, спогади про це будуть збережені  ще довго у спогадах людей. Тому що, це не так легко позбутися картин загрозливих подій. Пов'язаний з ними страх, пронизує тіло і душу. 

Це нормально. Але ж іноді, спогади постійно винирюють знову і знову. І часто, ці спогади приносять більше шкоди психічному здоров'ю, ніж сама подія та фізична травма.

Згадувати про події, це так само, як знову опинитися під час травмучих подій. І такі спогади заважають людині повернутися до нормального життя. 

Ваші діти можуть переживати так само. Деякі батьки вже замітили зміни, що відбуваються з їхніми дітьми. Можливо ваша дитина:

• погано спить та прокидається від кошмарнів снів
• стала дуже лякливою 

Діти та підлітки особливо чутливі та реагують по різному, кожен по своєму.  Деякі замикаються в собі. Вони стають пригніченими та сумними. Інші стають дуже неспокійними або, набагато активнішими, ніж раніше.

Великі діти раптом починають себе вести, як малі. Іноді вони починають мочитися у ліжко. А э діти, які намагаються тримати все під своїм контролем. Більш старші діти та підлітки, перестають вірити у майбутнє. 

Що робити саме батькам? Як дати якісну підтримку своїм дітям під час війни?

- Дайте своїй дитині відчуття захищеності та турботи (наскільки це можливо);

- Дайте своїй дитині зрозуміти, що ви бачите, що їй лячно. Поясніть, що розумієте, що вона відчуває в цей момент. І якщо ви, вже в безпечному місці, поясніть дитині, що їй вже нічого боятися, що ви вже далеко і тут вже немає загрози війни. 

- Покажіть своїй дитині, що ви можете і хочете бути з нею. Будьте разом зі своєю дитиною і при можливості, не залишайте її одну в незнайомому оточенні. Більш за все, вашій дитині потрібна захищенність.

- Дайте дітям грати в різни їгри. Діти в грі відіграють те, що пережили. Не заважайте. Гра допомагає осмислити спогади. 

- Не тисніть на дитину. Дитина, може тримати свої переживання в собі. Поважайте її право зберігати свої думки та почуття. Будьте разом із нею, створіть безпечний простір і дитина сама все вам повідає. Попросіть дитину намалювати свої переживання у малюнку.

- якщо ваша дитина тижнями й місяцями залишається не такою, якою ви її знаєте, можете порадитися зі спеціалістом, який знається на психічних захворюваннях дітей та підлітків.

У наступній публікації зроблю опис допомоги дітям  згідно їх вікової категорії. Бо, дітям різного віку, потрібна різна домога бо їх потреби також відрізняються. Якщо, залишились запитання, ставте їх чи в коментарях, чи в особистому повідомленні. 

У підготовці, керувалася підручником від WAPP (матеріали для тих, кто працює з біженцями) 

Как работает волшебная палочка

✌Отзывы клиентов всегда приятны для чтения. Особенно, радуюсь и горжусь собой тогда, когда человек сам начинает жить, опираясь на свои ресурсы, возможности и способности. 

🧚Чувствую облегчение, что ещё на одного осознанного человека в мире стало больше. А значит, в мире стало больше красоты, благополучия, любви и радости. 

Почти два года продуктивной работы, в которой было все: и боль и разочарований, и злости и радости. Была печаль и тревога за успех. Иногда опускались руки. 

Хвалю себя, за то, что удалось дойти до результата, удалось отпустить клиента с огромной верой в него самого и в его способности. Остаюсь с верой в себя, свой профессионализм и то, что выбрала истинный путь в своей жизни помогать другим, делить с ними их боль и радость. 

Конечно, с огромной благодарностью, к своим супервизорам, личному психотерапевту, моим учителям и наставникам.

💘 Люблю чудеса, научно обоснованные! И рада, что моя волшебная палочка и её чудеса, таки работают в жизни каждого, кому я её передаю. 

Обращайтесь за помощью и за чудесами!

У меня таких волшебных палочек великое множество и для каждого я смогу подобрать индивидуальную для создания личных чудес в вашей жизни! 

🌹Буду рада помочь, вам, творить чудеса в вашей жизни!